Миротворча місія ООН на Донбасі: як це може і як це має бути Василий Филипчук

У 2016 році ми запропонували дослідження щодо використання міжнародної миротворчості для врегулювання конфлікту на сході нашої країни. Радий, що більшість ідей, висловлених тоді, сьогодні уже чи не усіма сприймаються як безальтернативні.

Запровадження міжнародної миротворчої присутності є одним з небагатьох – якщо не єдиним за нинішніх умов політико-дипломатичним способом відновити суверенітет України на неконтрольованих територіях. З огляду на тупик у виконанні Мінських домовленостей розміщення на території ОРДЛО такого формату міжнародної миротворчості як тимчасова перехідна адміністрація не лише розблокує мирний процес, але й дозволить повернути домівки внутрішньо переміщеним особам, роззброїти бойовиків, відновити законність, верховенство права і правопорядок, забезпечити реінтеграцію нині неконтрольованих регіонів.

Представники США і РФ (на жаль, без присутності України) Волкер і Сурков вже детально обговорюють миротворчу присутність на Донбасі, оприлюднено цікаву доповідь щодо параметрів миротворчої операції. Ніби перемога, але я не поспішав би відкорковувати шампанське. Адже як завжди - диявол криється в деталях...

Отож, з інформації щодо параметрів переговорів під час зустрічей Спеціального представника Державного департаменту США Курта Волкера з помічником президента Росії Владислава Суркова мова йде про використання Операції щодо підтримки миру для забезпечення виконання Мінських домовленостей. Фактично, росіяни і амерканці почали робити те, що повинні були зробити українські дипломати.

Про те, як це може виглядати - і які є виклики у цьому відношенні, ми вже розповіли на нашому круглому столі у листопаді минулого року.

З огляд на активну увагу доданого питання викладаю представлену вже багато разів презентацію МЦПД з даного питання.

Головне.

Як може виглядати за нинішньою логікою Суркова - Волкера розгортання ОПМ? Наскільки зрозуміло, мова йде про наступну логіку:

1.Прийняття рішення РБ ООН щодо розгортання ОПМ на основі доповіді ГС ООН із визначенням мандату Місії. На цій основі вводиться миротворчий контингент на Донбас для розмежування сторін, контролю за забезпеченням припинення вогню та відведення техніки.

2.Прийняття Верховною Радою України пакету законів у рамках Мінських домовленостей. Особливе значення має закон про проведення виборів, який визначить дату і параметри проведення виборів

3.ОПМ поширює свій мандат на всю територію ОРДЛО, включно з доступом та контролем за кордоном, забезпечує підготовку і проведення виборів.

4.Після виборів набирає чинності Закон України про особливий порядок місцевого самоврядування в ОРДЛО з усіма передбаченими там елементами (місцева міліція, погодження призначення судів і прокурорів тощо). Україна відновлює суверенітет над неконтрольованою територією і отримує доступ до кордону.

5.Після отримання Україною контролю над державним кордоном та встановленням суверенітету (відповідно до згаданого закону та параметрів, визначених у Мінську 2) ОПМ згортає свою присутність.

Залучення миротворців та прогрес у мирному врегулюванні не може досягатися ціною національних інтересів України. З урахуванням вищезазначених розмов Україні необхідно визначатися, які умови введення миротворців на Донбас є прийнятними, а які неприйнятні.

Переймаючись тим, чи буде російський контингент брати участь у складі можливої миротворчої місії ООН на Донбасі, українська влада та суспільство відволікаються від інших більш важливих питань.

По-перше, чи не стане розміщення миротворчого контингенту на лінії розмежування єдиним досяжним результатом у найближчому майбутньому? Суспільно-політичні ризики від прийняття Україною законів про вибори та амністію, а також конституційне закріплення особливого статусу ОРДЛО будуть одним з факторів, які стримуватимуть подальший прогрес у врегулюванні конфлікту.

По-друге, чи може Україна погодитися на розширення мандату миротворчої місії в обмін на політичні поступки в рамках Мінського процесу?

По-третє, чи не сприятиме миротворча місія «консервації» політичного та економічного порядку, який сформували самопроголошені республіки на території ОРДЛО?

На мій погляд можливі ключові проблеми:

1.Неприйняття ВРУ пакету законів зупиняє ОПМ на лінії контакту = заморожує конфлікт.

2.Проведення виборів без виведення військ, роззброєння, відновлення безпеки, легітимності, верховенства права, повернення ТПО, відновлення горизонтальних зв'язків між центральною владою та де-факто властями не дозволить провести дійсно чесні вибори, які будуть сприйняті українським суспільством.

3.Реалізація Закону про особливий порядок місцевого самоврядування створить де-факто незалежні утворення, легітимізовані “ДНР/ЛНР”, дестабілізуватимуть внутрішню ситуацію в Україні, переведуть конфлікт у іншу якість….

ВИСНОВОК

Лише Операція з підтримання миру у формі Міжнародної Тимчасової Адміністрації може усунути ці недоліки, забезпечити ефективну реінтеграцію ОРДЛО та врегулювати конфлікт

Що таке Міжнародна Тимчасова Адміністрація - у презентації