Австрійський вояж Путіна: Відень встояв, хто наступний? Вадим Трюхан

Останній перед чемпіонатом світу по футболу тиждень ознаменувався декількома знаковими подіями. Одна з ключових, з точки зору розуміння нинішнього стану геополітичних реалій,- офіційний візит Президента Росії Владіміра Путіна до Австрійської Республіки.

Знаковість цієї події очевидна, - перший закордонний візит новообраного нового старого Презилента РФ, і то напередодні не лише чемпіонату, а й початку головування Австрії в ЄС, яке розпочнеться 1 липня поточного року.

В Російських ЗМІ в день візиту, 5 червня, звучали виключно диферамби своєму лідеру, який ніби то «взяв Відень на себе» і «заново прорубав вікно в Європу».

Воно й не дивно. Адже акценти розставлялися на укладенні епохального договору про поставки російського газу до 2040 року, 7 млрд.євро інвестицій з Австрії і навіть на «бажанні» офіційного Відня відмінити санкції проти Росії.

Проте похмілля наступило миттєво. Ще не висохли чорнила під австрійсько-російською газовою угодою, зміст якої до речі ще досі нікому не відомий, як молодий, але амбітний і непохитний, канцлер Курц заявив, що про відміну санкцій не може бути й мови.

А в цей час у ЗМІ все більшого ажиотажу набуває інтервью, яке Владімір Путін самонадіянно погодився дати Арміну Вольфу, одному з найбільш незручних і водночас популярних австрійських тележурналістів з телеканалу ORF.

В ньому він виглядав не як лідер сучасної держави, що дивиться в майбутнє, а радше як роздратований цар у лапках, якому всі і все набридли, і якому шкода свого часу на питання, на які в нього заздалегідь заготовлені застарілі кліше й заскорузлі мантри.

В результаті сказати, що за результатами першого офіційного візиту за кордон - до Австрійської Республіки - після інавгурації російський Президент залишився ні з чим, - це не сказати нічого. Адже тішитися газовою угодою, яка й так діяла ще наступні 10 років, це обманювати себе й власних підданих, які чекають розрядки й проривів.

А що ж далі? А далі наступні ігри в ображеного Заходом пухнастого бурого ведмедя, небажання дивитися на світ без рожевих окулярів, черговий шантаж світу випробовуванням чогось там супер смертоносного і пошук якось ще одного кандидата в зрадники європейських цінностей і свободи.

Відень встояв. Як раніше Ципрас, Орбан і багато ще інших відповідальних лідерів і столиць Європи. Хто наступний?