Щодо “скасування” Господарського кодексу України

Нещодавно Міністерство юстиції України втретє виступило з ініціативою “скасування” Господарського кодексу. Беручи до уваги формулювання самої ініціативи, викликає великий сумнів професійність та ефективність проведення реформаторських заходів. Адже, відповідно до законодавства України Міністерство юстиції України розробляє “пропозиції щодо вдосконалення законодавства”, а закони України “визнаються такими, що втратили чинність”, а не “скасовуються”. Проте, відповідні юридичні помилки не є суттєвими на противагу тому, що на сьогодні у порівнянні з 2008 роком не запропоновано альтернативи щодо врегулювання господарських відносин як, наприклад, у згадуваному році мав місце проект Закону України "Про основні засади господарської діяльності".

Аргументи Міністерства юстиції України можна звести до таких положень: суперечки і неузгодженості в законодавстві; Господарський кодекс базується на застарілих радянських нормах і концепціях регулювання господарських відносин у державі; у жодній іншій країні немає документа, який би відповідав за змістом нашому Господарському кодексу. У зв’язку з вищенаведеним постає необхідність у з’ясуванні доцільності “скасування” Господарського кодексу.

Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК). Таким чином Господарський кодекс визнається нечинним за наявності одного з двох прийнятних випадків: 1) господарські відносини у державі перестають існувати (що є неможливим на сьогоднішній день розвитку суспільства), а бо ж 2) згадані відносини врегульовуються іншим, більш новим нормативним актом.

Також, варто зауважити, що кожна розвинута держава вважає за необхідне здійснити кодифікацію відповідної галузі права, що має наслідком гармонізацію та систематизацію законодавчих актів. Постає питання, коли існує кодифікований акт та який може бути суттєво модернізований, чи можна визнати його нечинним і здійснювати правове регулювання господарських відносин хаотичним актами, що допустять нівелювання та зловживання у певних секторах господарських відносин, а також позбавлять суттєвих гарантій суб’єктів господарювання.

Таким чином, ініціатива Міністерства юстиції України може базуватися лише на положеннях щодо “вдосконалення законодавства”, а вже таке вдосконалення матиме наслідком внесення змін, або ж втрату чинності деякими законодавчими актами. Очевидно, що такий процес є достатньо складним явищем не лише у правовому, а й економічному та організаційному розумінні, для якого необхідні глобальні дослідження економіки держави на певному етапі господарських відносин, наукові висновки щодо їх неефективних, слабких сторін, кризових явищ та застарілих методів регулювання, що дасть можливість не лише врегулювати господарські відносини згідно міжнародних стандартів, а й реально вдосконалити сферу господарювання на економічно вигідний, привабливий та стабільний рівень як для національних, так і міжнародних суб’єктів господарювання.

Орест Раневич, експерт Українського центру соціально-правових досліджень, аспірант кафедри трудового, аграрного та екологічного права юридичного факультету ЛНУ імені І. Франка.