Нормандський іспит Зеленським пройдено. Що далі?
Як і передбачали більшість міжнародних та українських оглядачів, переговори в Нормандському форматі у Парижі виявилися не простими. Причому до останнього моменту мінялася їхня програма. Ключовий пункт - двостороння зустріч президентів Зеленського та Путіна - весь час провисав. Буде, не буде, до чотиристоронніх переговорів, після… Врешті-решт соломонове рішення знайшлося, - заради цієї зустрічі довелося взяти паузу самим Президенту Макрону і канцлерін Меркель, чекаючи поки їхні гості поговорять.
Закінчилося ж все цілком пристойно. По гарячим слідам можна виокремити низку позитивних результатів для України, а також відзначити і декілька, хоча й далеко не сенсаційних, але все таки несприятливих моментів.
Почнемо з позитвів.
Перший. Президент Зеленський виявився абсолютно готовим для такого роду складних переговорів. Він витримував темп, не допускав явних ляпів, і в будь-який момент за потреби залучав профільних членів команди. При цьому саму українську делегацію, напередодні відльоту у Францію, серйозно зміцнив, додавши до її складу важковиговиків, якими без сумніву є Арсен Аваков, Іван Баканов і генерал Хомчак.
Другий. Жодної капітуляції, чого остерігалася частина українського суспільства, не відбулося. Глава Української Держави не пішов на жодні поступки Кремлю. Більше того, прогнози щодо тиску на українську сторону з боку наших західних партнерів не справдилися. І Президент Макрон, і Канцлерін Меркель займали послідовну і виважену позицію. Більше того, лідерка ФРН навіть вперше висловилася про мінські домовленості в ключі, який можна трактувати, як підтримка позиції України, зазначивши, що вони мають «рухатися».
Третє. Досягнуто домовленостей по тих питаннях, які є найбільш терміновими і чутливими для України, - обмін вже до Нового Року утримуваними особами за формулою «всі встановлені на всіх встановлених», запровадження сталого припинення вогню при дієвому контролі всіх сторін, доступ місії ОБСЄ до всієї території, на яку розповсюджується її мандат 24 години на добу, визначення трьох наступних точок розведення військ, створення в рамках Мінської контактної групи окремої підгрупи, яка буде займатися питанням вироблення плану передачі контролю Україні над українсько-російським кордоном. Крім того, оголошено про те, що через чотири місяці відбудеться наступна зустріч в Нормандському форматі.
Четверте. Намітилися домовленості по газу. Так виглядає, що про ультиматуми з боку російської сторони та якісь бутафорські «нульові варіанти» вже не йдеться. Ба більше, Президент Путін офіційно повідомив про готовність поставляти газ зі знижкою у 25% для кінцевих споживачів. Відповідно шанси на те, що третьої газової війни таки вдасться уникнути, виросли. Тепер справа за господарючими суб’єктами, які мають оформити домовленості на найвищому політичному рівні відповідними контрактами.
І ще одне. Атмосфера переговорів, брифінгів тощо видалася вкрай виваженою. Всі чотири сторони, включаючи всіх членів делегацій, намагалися дуже уважно підбирати слова і вели себе підкреслено в рамках звичних, за дипломатичним протоколом, традицій і правил. Спробу чергових провокацій в бік Зеленського в момент його підходу до господаря Єлісейського палацу, яку намагалися організувати російські так звані журналісти, можна сміливо проігнорувати, адже вона повністю випала з контексту. Як до речі й акція Feeman.
Проте картина, яка десь навіть нагадує ідилію, причому доволі неочікувано, адже мова насправді йшла про кровавий конфлікт, який продовжується вже майже 6 років, була би не повною без декількох ложок дьогтю в нормандську бочку з медом.
Перш за все, слід звернути увагу на те, що, навіть незважаючи на певну зміну риторики Владіміра Путіна, який чомусь виглядав втомленим і моментами навіть роздратованим, позиція Росії по ключовим питанням не змінилася. Контроль за українсько-російським кордоном ніхто повертати Україні не збирається, про Крим говорити жодних намірів немає, про вивід російських військових (не важливо в якому статусі) та російського озброєння не йдеться. Не говорячи вже про терміни відновення територіальної цілісності України, механізм притягнення до відповідальності осіб, винних у скоєнні воєнних злочинів, злочинів проти людяності та злочину агресії в Україні та проти України, а також репарації.
Разом з тим, загальний висновок з того, що стало відомо широкому загалу такий. Президент Зеленський справився зі своїми завданнями, як глава Української Держави, на тверду четвірку. Нормандський іспит він склав. Але залікова сесія лиш почалася. Попереду більш складні іспити і завдання. До миру і відновлення територіальної цілісності України доведеться пройти ще довгий і тернистий шлях.