Всім мовчати! В Україні знов намагаються легалізувати тиск на ЗМІ та реєстр ворогів
Проект закону "Про медіа", підготовлений фракцією більшості, не відповідає статтям 6, 19, 22, 32, 34, 41, 42, 62, 64 Конституції України та має стільки ризиків для свободи вираження поглядів, що у разі його подання на розгляд Верховної Ради України, необхідним є внесення альтернативного законопроєкту та звернення до європейських і міжнародних організацій.
За чутками, на днях законопроєкт буде зареєстровано без будь-якого "народовладдя" або ж "широкого обговорення".
На мою думку, доопрацювання проєкту неможливе, адже регулювання медіа не може мати за мету заборони і цензуру, особливо у її найгіршій формі, самоцензури. Сподіваюсь, що депутати від інших фракцій і груп проти такого державного регулювання і об'єднаються навколо альтернативного законопроєкту Юрій Павленко Микола Княжицький (Mykola Kniazhytsky) Ірина Констанкевич Sofiya Fedyna Олена Кондратюк Марина Сорока (Marina Soroka)
Недолугість термінів проілюструємо головним терміном проєкту: “медіа (засіб масової інформації) – засіб поширення масової інформації у будь-якій формі, яке періодично чи регулярно виходить в світ під постійною назвою в якості індивідуалізуючої ознаки”, тобто “дошка оголошень...” також є “медіа”, адже є “засобом поширення масової інформації”, “періодично чи регулярно виходить в світ під постійною назвою”. Відповідно “суб’єкт у сфері медіа” - це суб’єкт у сфері засобів поширення будь-якої інформації, що поширюється з метою її доведення до широкої (ширина, якої невідома) публіки (люди, що перебувають де-небудь як глядачі, слухачі, відвідувачі; люди, народ, товариство; непевні, підозрілі люди - відповідно до Академічного словника) у будь-якій формі.
Антимонопольне обмеження встановлюється на рівні 35% ринку, тобто 3 "суб'єкта у сфері медіа" можуть бути єдиними, хто зможе поширювати масову інформацію. Іншим це заборонено без реєстрації, яку здійснює і скасовує Нацрада.
Значно збільшується зарегульованість засобів масової інформації порівняно з існуючою, збільшено розміри плати за реєстрацію. Після прийняття проєкту штат працівників Нацради потребуватиме збільшення в рази!, що значно збільшить витрати з Державного бюджету, а також призведе до значного збільшення витрат “суб'єктів у сфері медіа”, які, крім збільшення реєстраційних зборів, необхідності сплати судових зборів для оскарження і скасування рішень Нацради через суд, будуть змушені збільшити витрати на оплату праці працівників задіяних у підготовці документів, запитів тощо для Нацради.
Є ризики свідомого припинення діяльності медіа за рішенням Нацради під час виборчого процесу або інших суспільно-важливих подій в державі. Відновлення роботи можливе лише за рішенням суду, причому тільки одного суду в країні — окружного адміністративного у місті Києві, який і уповноважений розглядати всі справи щодо рішень Нацради. При цьому, за зверненням Нацради, справи розглядаються за скороченим провадженням, а у разі оскарження рішень Нацради, скорочене провадження не передбачено. При цьому, підставою припинення діяльності може стати скарга будь-якої фізичної чи юридичної особи.
У зв’язку з надширокими, не чітко прописаними повноваженнями, членів Нацради та уповноважених ними осіб, неможливо буде притягти до відповідальності за перевищення влади, втручання та незаконну заборону господарської діяльності або ж за розголошення конфіденційної інформації.
Втрачають чинність закони, які унормовують відносини у галузі друкованих ЗМІ без належного врегулювання у проєкті, виключається обов’язковість висвітлення діяльності органами державної влади, місцевого самоврядування, звужуються можливості для збору і поширення інформації.
Співрегулювання, яке пропонують запровадити, є неефективним: передбачає тисячі учасників або навпаки штучне обмеження кількості через встановлення високої плати за участь у такому органі, можливість Нацради призначити “зручного” для себе голову, декоративні повноваження, адже висновки органу можуть бути враховані, але не є обов’язковими. Пропоноване співрегулювання не може бути балансом для надшироких повноважень регуляторного органу.
Не чіткість формулювань щодо визначення порушень, віднесення до “грубих порушень”, за які передбачено найбільші штрафи, ненадання Нацраді будь-якої, навіть конфіденційної і таємної інформації, довільне визначення розміру штрафів (з досить широкого діапазону) виключно за рішенням 4-6 осіб-членів Нацради, заборона на видання друкованих медіа без реєстрації та широкі можливості для скасування реєстрації, впровадження дозвільної системи на поширення інформації, навіть у разі необов’язковості реєстрації (онлайн-медіа, платформ) становить цензуру у найгірший спосіб — не тільки через прямі заборони, а й через економічні санкції та самоцензуру. Нацрада створюється як квазісудовий орган, який повністю контролюється владою і, навіть, самостійно визначає “коло суб’єктів, на яких поширюється дія цього Закону”.
Встановлюються надто широкі повноваження Нацради, яка має право на отримання будь-якої інформації щодо суб’єкта, який є засновником, власником медіа або має, навіть опосередковане відношення до такої юридичної/фізичної особи. При цьому такі надширокі повноваження надаються 8 особам, які призначаються владою і можуть бути замінені за її бажанням. Перевірка різних даних, інформації, відомостей юридичної особи розділено по повноваженням різних органів влади з метою унеможливлення тиску та концентрації влади в одному органі. Проєкт порушує це розділення та спеціалізацію і призводить до тотального впливу одного органу влади на всю діяльність суб’єкта господарської діяльності.
"Вишенька": Створення “реєстру ворогів” - Переліку осіб, які створюють загрозу національному медіа-простору України -(стаття 124 проєкту). Передбачається внесення до нього осіб без рішення суду і виключення на підставі виправдального вироку суду. Це є кричущим порушення прав людини. Не маю сумнівів, що першими номерами в цьому "реєстрі" будуть добровольці і волонтери, які "багато говорять".
Наприклад, медіа поширює інформацію, що "окупанти обстріляли Золоте", оскільки спостерігачі цього не підтвердили, то це "недостовірні матеріали щодо діянь держави-агресора (держави-окупанта), осіб, що контролюються державою-агресором (державою-окупантом)", "наслідком цього є розпалювання ворожнечі та ненависті", адже про "захопившись ідеями..." пам'ятаємо. Або ж за заявою фізичної особи "порушено кримінальне провадження" щодо вчинення якоюсь особою "злочинів проти основ національної безпеки, миру, людства та міжнародного правопорядку" і, до виправдального вироку суду, особа щодо якої порушено провадження "створює загрозу".
Це дуже-дуже-дуже короткий перелік ризиків, адже цей проєкт закону побудований для створення проблем медіа. І от з цим завданням, він чудово впорався!