Не всім, можливо, сподобається, але мушу про це написати. Мене дещо шокує той карнавал веселощів, безтурботно-радісного настрою, який спостерігається на вулицях Києва, особливо у вихідні.
Нинішня нацистська росія - це абсолютне зло і вона, разом з своєю злочинною державою, зазомбованим ницим народцем і кровожерливими маніяками-лідерами, не заслуговує на право продовжувати існувати у сучасному вигляді. Як би деякі її фанати, типу макронів, орбанів, берлусконів та інших, цього не прагнули.
Сегодня - День украинского журналиста. Сколько всего щедрой рукой жизнь отсыпала нам!
На мій особистий погляд - Людмила Денісова була найнезалежнішою від політичних уподобань Омбудсменом в історії України, саме тому бажаю вибороти в суді справедливість та честь даної посади!
Вступ України в НАТО одразу після перемоги у війні з нацистською росією - це цілком логічний і найбажаніший для всієї Європи розвиток події.
Ровно восемь лет назад Порошенко стал президентом. А шесть лет назад в Украину вернули(лась) Надежду Савченко. Что общего между этими событиями, кроме армии-мовы-виры?
В своих интервью я уже рассказывал, как именно для меня началась война. Но вам, дорогие други, я расскажу чуть больше.
Україну чекають доволі напружені декілька місяців. Та бойовий дух ЗСУ та українського народу на висоті. Отже шанси на перемогу є, і вони високі. Наша доля - в наших руках.
Це так незвично - кав'ярні працюють, в неділю в них дзвенять спокійні дитячі голоси, поруч з ними сидять дорослі. Діти! Диво!
Героїчна боротьба України з російським агресором згуртувала і об’єднала весь наш народ. Розбіжності з приводу мови, віри, соціального статусу чи приналежності до етнічних меншин відійшли далеко вбік.
