Одне з найбільш суперечливих питань у вчорашніх діалогах з американською делегацією - питання амністії. Як виявилося, ми по-різному сприймаємо навіть самі терміни. У нашому понятійному апараті амністія - це групове помилування засуджених осіб до якоїсь дати за певними критеріями. До прикладу, до Дня незалежності випускають засуджених старшого віку, жінок чи покараних за окремими нетяжкими статтями. Управління Верховного комісара з прав людини дає інше тлумачення амністії - це «майбутнє виключення кримінального переслідування стосовно кримінальних дій, вчинених до прийняття амністії». Хоча, і наше застосування - відміна попередньо встановлених вироків - також ними використовується.
Нерозуміння термінів стало причиною хибних тлумачень заяв іноземних політиків. Так, Олланд після зустрічі в Парижі говорив про імунітет для бойовиків, який має настати з дня оголошення виборів. Вчорашня заява Байдена - також мала на увазі саме таку амністію.
Навряд чи ми погодимося на такі пропозиції, проте в будь-якому випадку міжнародні правники застерігають, що положення Міжнародного гуманітарного права повинні переважати над положеннями Міжнародного права прав людини. Простіше кажучи - така амністія не може поширюватися на злочини проти людяності та військові злочини. Один з критеріїв - не підпадають під амністію злочини, що перебувають в юрисдикції Міжнародного кримінального суду.
В будь-якому випадку ми повинні аргументовано пояснювати німцям чи американцям, чому ми вважаємо неприйнятними їх вимоги по амністії, і за виконання яких умов часткова амністія може бути колись застосована.
