Ну нарешті! Таки відбулася телефонна розмова. Правда не того і не з тим. Байден так і не набрав номер Зеленського. За два місяці і 9 днів перебування в Білому домі. Ймовірно він вважає, що це для нього токсично. Та й не бачить лідер вільного світу причин заохочувати українського Президента продовжувати діяти в тому ж дусі, як той звик за останні два роки.
Водночас, і тримати далі паузу було вже не камільфо. Бо на дипломатичній мові вона би означала відсторонення від себе України і опосередковане заохочення її до необдуманих інтуїтивних рухів в стилі того ж Зеленського в інші боки.
Відтак, місію заспокоїти Банкову і дати надію українцям виконав Джейк Салліван. Не остання до речі людина за ієрархією у виконавчій гілці влади США. У різні часи радник з питань національної безпки у Вашингтоні вважався третьою- четвертою за впливовістю особою в Аміністрації Президента. А іноді й другою, як в часи тієї ж Кондолізи Райс чи Мадлен Олбрайт.
Судячи по розлогому прес-релізу, розміщеному на сайті Президента України, місія вдалася. Більше того, сам факт дзвінка з Білого Дому подали як ледве не рутинний міжнародний контак керівника офісу Президент, присвятивши 95% тексту повторенню давно відомих всім постулатів. При цьому, якщо вірити цьому повідомленню, американський співрозмовник Андрія Єрмака мовчки слухав те, що й так давно знає, лиш двічі зумівши вклинитися в розмову, похваливши Україну за реформи, пообіцявши допомогти з членством в НАТО (!?), та й загалом надавати домопомогу, а також несміливо висловив надію на співпрацю в сфері боротьбі з дезинформацією.
Приваблива картинка, правда? Аж виникла спокуса поміняти місцями США і Україну в міжнародній системі координат.
Проте із заяви Емілі Хорн, прес-скретаря Джейка Саллівана, проглядаться дещо інша, м'яко кажучи, картинка. В ній підтверджена "незмінна підтримка суверенітету, територіальної цілісності та євроатлантичних прагнень (не плутати з підтримкою членства в НАТО) України". І навіть є те ключове, що по не розумінню значимості, чи навіть навмисно, не дай Боже, відсутнє в українському прес-релізі, - "зобов'язання адміністрації Байдена активізувати стратегічне партнерство". Правда акцент зроблено на не існуючому "плані Президента Зеленського по боротьбі з корупцією і реалізації програми реформ". Але тим не менше.
Проте жодних позитвних оцінок реформ Зеленського там не має. Ба більше, акцент на боротьбі з корупцією та необхідності реалізації програми реформ свідчить не про що інше, як про незадоволення наших амриканських партнерів відсутністю прогресу, і навіть відкатом, в цих архіважливих сферах.
І що ж це все означає людською мовою?
На мій погляд дві речі.
Перше. Крига скресла. Адміністрація Байдена поступово втягується в українські справи. Не так швидко, як хотілося б. Але тому є як суб'єктивні, так і об'єктивні причини. І сама телефонна розмова свідчить, що в Білому Домі нарешті ухвалено рішення щільніше зайнятися "українським досьє". Адже просто так, заради проформи, радник з питань національної безпеки ні з ким жодних контактів не проводить.
І друге. В обох столицях по різному розуміють сутність нинішнього українсько-американського стратегічного партнерства. Вашингтону потрібна реформована демократична Україна з мінімізованим рівнем корупції і реформованою державою. І то здатна встояти як незалежна і суверенна держава.
Києву ж потрібен PR і фінансові та інші вливання з-за кордону. Більше нічого.
Тривожний стан речей. У Вашингтоні мабуть вирішили, що пацієнт все ще живий, а не мертвий, і його варто реанімувати. Проте чи зрозуміли на Банковій пікантність ситуації, в якій опинилася Україна, достеменно не відомо.
Одне можна стверджувати напевно. Так смачної каші для України навряд чи вдасться зварити. Адже розмова глухого з німим нічого хорошого ще ніколи й нікому не давала.
