Роздумую цілий день над рішенням моєї рідної держави зупинити авіасполучення з Білоруссю і щось чим далі, тим менше воно мені подобається. І ось чому.
Перше. В економічному плані програємо. Адже збитки наших аеропортів (шести до речі!) ніхто не покриє і за рахунок інших напрямків швидко їх не компенсуєш. А це мільйони.
Друге. Затрати українців на польоти в ті країни, в які раніше вони літали через Мінськ, а це біля 50 напрямків, значно зростуть, бо Белавіа насправді доволі дешева авіакомпанія з пристойним сервісом.
Третє. Загрози національній безпеці не лише не зменшаться, а навіть зростуть. Адже Лукашенко тепер має ще одну «образу» і ще один привід лягти під Путіна вже повністю по «українському питанню». А отже загроза вторгнення з білоруського напрямку зросла в рази.
Водночас, білоруси і далі поставляють на український ринок довжелезну номенклатуру продукції, від нафтопродуктів до ковбаси і молочки, а їхні специ, зокрема з дипломатичним імунітетом, працюють повним ходом в інтересах Росії.
Відтак, виникає одне невеличке запитання до Володимира Зеленського.
Суть його така. Навіщо такий поспіх? Хто підганяв? Адже навіть Вашингтон жодних різких кроків не зробив. Може нарешті варто навчитися спочатку проаналізувати ситуацію, розглянути різні варіанти і наслідки їхнього впровадження, а потім вже ухвалювати рішення? А то виходить так, що хотіли як краще, а вийшло як завжди. Сумно за таким «кризовим», а насправді сумнівним, менеджментом спостерігати.
ПС. Ні, за Лукашенка не топлю і президентом його не вважаю. Він провернув успішну спецоперацію під назвою «Як утримати владу, програвши вибори», в тому числі вбивши десятки цивільних, і місце йому в суді, білоруському, а можливо і в Гаазі.
