Наркоскандал топменеджерки «Київстар» Кириленко і “злите” провадження: чому гучні справи в Україні не доходять до суду
У публічному просторі обговорюють історію, що пов'язана з топ-менеджеркою «Київстар» Кириленко Вікторією Сергіївною. У 2025 році в Києві правоохоронці під час обшуку її помешканні вилучили значні обсяги кристалічної речовини. За результатами експертизи Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України встановлено, що це особливо небезпечна психотропна речовина PVP, відома в наркосередовищі як «сіль». https://antikorpravda.com/obshuk-u-topmenedzherki-kiivstar-viktorii-kirilenko-znajdeno-narkotiki-u-velikij-kilkosti/
Обшук у Вікторії Кириленко
Також було встановлено, що разом із фігуранткою та малолітньою дитиною проживав громадянин Сергій П’ятков, який у 2023 році був засуджений за ч. 2 ст. 305 та ч. 2 ст. 309 КК України (контрабанда та зберігання наркотичних засобів, справа № 758/13046/19). За даними слідства, його зв’язок із Кириленко Вікторією може свідчити про можливе залучення останньої до незаконної діяльності. Слідство також розглядало версію використання образу матері з дитиною для конспірації протиправної діяльності в сфері наркоторговлі.
Сергій П’ятков
Однак, у медіа також повідомлялося, що справа була закрита у відносно стислі строки. На цьому тлі ситуація навколо Кириленко стала частиною ширшої дискусії про те, як правоохоронна система працює з резонансними епізодами за участі публічних осіб і представників великих корпоративних структур. Показовими є і резонансні кейси, які опубліковало видання Фраза https://fraza.com/uk/analytics/370470-vitse-premjer-oleksij-chernishov-top-menedzherka-%C2%ABkijivstar%C2%BB-viktorija-kirilenko-ta-inshi-chomu-tisjachi-kriminalnih-provadzhen-v-ukrajini-ne-dohodjat-do-virokiv
На цьому тлі кейс Кириленко накладається на загальну проблему української системи кримінального правосуддя – значна частина проваджень не доходить до судових вироків або затягується на роки. За даними Офісу Генерального прокурора, в Україні щороку реєструються сотні тисяч кримінальних правопорушень, однак лише частина з них потрапляє до суду: https://gp.gov.ua/ua/posts/statistika.
Серед інших прикладів – справа митного інспектора Василь Мартин, якого затримали під час отримання хабаря за сприяння контрабанді https://corruption.hab.media/226163-habar_za_kontrabandu_na_zakarpatti_zatrimali_golovnogo_incpektora_mitnitsi_jakij_otrimav_3_700_dolariv. Попри задокументовані епізоди, подальша доля справи публічно не висвітлена.
У 2025 році суспільство обговорювало колишнього віцепрем’єра Олексія Чернишова, якому повідомили про підозру у корупції. Однак, попри резонанс, станом на сьогодні інформації про вирок у цій справі у відкритих джерелах немає. https://www.dw.com/uk/korupcijna-shema-v-energetici-cernisovu-povidomili-pro-pidozru/a-74705164.
В Україні кейси Кириленко, Мартина та Чернишова не виглядають унікальним – паралельно тривають або зависають десятки гучних проваджень: від масштабних антикорупційних розслідувань на кшталт «Операції Мідас» до справ проти публічних активістів чи навіть кримінальних епізодів, які закривалися і завершувалися трагедіями. На цьому тлі дедалі частіше звучить теза про системну проблему: резонансні справи голосно стартують, але значно рідше доходять до фінальних вироків.