Виступ Петра Порошенка на презентації проекту змін до Конституції (повний текст)

 

Децентралізації українські громади чекають довгі двадцять три роки. Це те, що їм обіцяють, і це те, на що не вистачало рішучості в української влади. Рішучості наблизити владу до народу. Надзвичайно скоротити ту відстань, яка є між громадянином України і містом, де приймаються найважливіші рішення, для того, щоб забезпечити ефективне і комфортне існування української громади.

Всякому городу нрав і права,

Всяка імієт свой ум голова…

Можливо, саме цими словами видатного українського філософа Сковороди можна було би стисло передати суть нашої конституційної реформи з питань децентралізації. Для чого ми проводимо цю реформу? Давайте разом спробуємо все разом систематизувати.

По-перше, децентралізація наближає владу до людини – на відстань витягнутої руки. Не треба виїжджати за межи міста для того, щоб вирішити більшість проблем.

Будувати школу? Чи реконструювати та модернізувати лікарню? Прокласти нову дорогу чи залатати стару? То звідки ж краще видно відповіді на ці питання, з вікна моєї адміністрації чи з будинку, де розташована влада в місті, селі, селищі? З коридорів Кабінету Міністрів України на вулиці Грушевського чи з вікна міського голови? Ці питання – риторичні, відповідь на них є абсолютно очевидною.

Тому свідомо й добровільно вперше погоджуюся віддати на рівень громад величезний обсяг повноважень і фінансових ресурсів, якими сьогодні розпоряджається президентсько-урядова виконавча вертикаль.

Належна повага до місцевих специфіки та традицій, – які не суперечать загальнонаціональним інтересам та законам, які не суперечать базовому документу Конституції України – зробить нашу країну сильнішою та міцнішою, стане надійним щепленням проти бацили федералізації. Це друга перевага децентралізації.

По-третє, децентралізація є надійним запобіжником від авторитаризму та диктатури, бо розосереджує владу між тисячами суб’єктів, і неможливо сконцентрувати владу в таких обсягах, в яких влада вже стає небезпечною для людини і для країни.

Нарешті, децентралізація стане ще однією нашою цивілізаційною відмінністю від сусідів по радянському табору. Самоврядування – я вже про це днями говорив на засіданні Конституційної комісії, справжнє самоврядування – не можливе в авторитарній державі. Деспотія не терпить ані самостійності громад, ані, тим більше, свободи громадянина!

Децентралізація наблизить нашу політичну систему до європейської. Цілком природно, що саме з європейськими стандартами місцевого самоврядування ми звіряємо нашу концепцію змін до Конституції в частині децентралізації.

Ми неодноразово казали, що орієнтуємося на польський досвід, і Венеціанська комісія визнала запропоновану нами модель такою, яка є сумісною з Європейською хартією місцевого самоврядування.

Названі мною переваги децентралізації очевидні всім політичним силам. Інакше б вони не йшли на вибори саме з цим гаслом. Всі обіцяли народу децентралізацію. Це було в жовтні минулого року. Але ще в квітні-травні під час своєї передвиборчої кампанії я твердо пообіцяв, що ми проведемо децентралізацію, проведемо конституційні зміни з питань децентралізації, і зараз я, як Президент країни, розраховую на підтримку всіх, підкреслюю, всіх політичних сил в українській Верховній Раді. Це не лише тому, що нам потрібно триста голосів. Впевнений в тому, що децентралізація – це та річ, яка має об’єднати українське суспільство. Власне бачення змін до Конституції я запропонував ще в 2014 році, одразу ж після інавгурації. Стара Верховна Рада відклала ці зміни в довгу шухляду, незважаючи на те, що вона проголосувала і включила їх до порядку денного своєї роботи, ніхто серйозно не збирався повертатися до реальної конкретної практичної роботи.

Децентралізація включена в Коаліційну угоду нової Верховної Ради. Відтак, весною цього року я сформував Конституційну комісію з представників різних політичних сил та з провідних правників країни, які представляли різні її регіони, в тому числі, хочу окремо на цьому наголосити, і Донбас. Комісія та її робоча група напрацювали проект, який отримав схвальну резолюцію з боку ключового експерта в конституційних змінах в Європейському Союзі, в Раді Європі – Венеціанської комісії. Венеціанка внесла низку зауважень та пропозицій, які Конституційна комісія врахувала при остаточному напрацюванні змін до Основного закону.

Так само позитивно на проект змін відгукнувся Генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд.

Реформу підтримали і Рада регіонального розвитку, де не лише голови адміністрацій, а, ключове, де представлені всі голови обласних рад, найбільша кількість міських голів, і впевнений в тому, що позиція Асоціації міст України, Національної ради реформ, які також представлені в Раді регіонального розвитку – мені було дуже приємно почути, що всі де-факто схвалили концепцію цих змін до Конституції.

Нарешті, і це головне – численні соціологічні дослідження, які проводились в Україні, переконливо свідчать, що вражаюча більшість українців категорично відкидають ідею федералізації і висловлюються за унітарну систему в Україні з децентралізованою політичною системою.

З урахуванням всіх цих чинників пропозиції Конституційної комісії, які щойно сьогодні надійшли від Конституційної Комісії, їх передав Голова Конституційної Комісії, Голова Верховної Ради України Володимир Борисович Гройсман, я сьогодні до кінця дня без будь-яких змін, я сподіваюся, оформлю як проект відповідного закону, і сьогодні він буде відісланий на розгляд Верховної Ради. Ще раз хочу підкреслити – я лише суб’єкт подання. Справжніми ж авторами є дві високоповажні комісії – перша, яка зробила основну роботу, – українська Конституційна Комісія, яка дуже ефективно попрацювала, де були проведені надзвичайно професійно оцінка, розробка, напрацювання, які дозволили зробити цей збалансований проект, і ще одна комісія – Венеціанська – яка зробила дуже професійний експертний висновок, схваливши проект Конституційної Комісії.

За браком часу, зупинюся лише на ключових принципах та основних положеннях законопроекту.

Левову частку повноважень ми делегуємо на рівень громад, які і є первинною, базовою, головною одиницею у системі адміністративно-територіального устрою України, його опорною конструкцією.

Та найважливіше те, що центральна влада поступається не лише повноваженнями і відповідальністю, але центральна влада поступається і фінансовими ресурсами! Ще на початку року нами були внесені зміни до Бюджетного та Податкового кодексу, які в результаті на 40%, навіть в цих умовах, збільшили доходи місцевого самоврядування. Сьогодні, 1 липня, розпочинається друге півріччя, з якого, відповідно до Закону, Бюджетного кодексу, органи місцевого самоврядування отримають право вносити зміни до своїх бюджетів, скориставшись повною мірою фінансовою децентралізацією. Відтепер пряма норма оновленої Конституції вимагатиме, щоби будь-яка «зміна компетенції органу місцевого самоврядування» обов'язково здійснювалася «з одночасними відповідними змінами у розподілі фінансових ресурсів». Не буде більше пустих обіцянок – кожна позиція буде підтримана фінансово!

Інститут голів державних адміністрацій, які нині призначаються з Києва, – скасовується.

Оперативне управління областями і районами переходить до обласних та районних виконавчих комітетів, як ми і обіцяли, які формуватимуться радами відповідного рівня, що їх обирають люди. Виконкоми підзвітні і підконтрольні лише обраним радам відповідного рівня. Підкреслюю – лише радам і нікому більше.

Виникають цілком закономірні побоювання, а чи не зашкодить децентралізація єдності нашої країни, чи несе вона бодай гіпотетичні ризики для територіальної цілісності.

Ми так сильно обпеклися на молоці, що маємо дути й на воду.

Вкотре наголошую: децентралізація не означає послаблення центральної влади в таких питаннях, як оборона, зовнішня політика, національна безпека, верховенство права, дотримання громадянських свобод.

Йдучи на широку децентралізацію, ми маємо надійно застрахуватися від спроб ворога використати нові й надзвичайно широкі повноваження місцевих громад для порушення суверенітету й територіальної цілісності.

Саме тому, для нагляду за додержанням Конституції і законів України, органами місцевого самоврядування в районах та областях вводиться інститут префектів.

Призначатимуться і звільнятимуться префекти в такий же самий спосіб, як нині голови держадміністрацій – указом Президента України за поданням Кабінету Міністрів України. Нічого не змінюється.

Призначатимуться вони з числа найдосвідченіших професіоналів, але від голів адміністрацій вони відрізняються значно меншими обсягом повноважень. Префекти жодним чином не втручатимуться і не мають права втручатися в оперативне управління. Префекти не мають жодного відношення і не розпоряджатимуться бюджетними потоками і будь-якими іншими фінансовими ресурсами місцевого самоврядування.

Вони не керуватимуть, а лише здійснюватимуть контрольно-наглядові функції. Префект матиме право зупиняти дію актів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України – з одночасним зверненням до суду.

Конституційна комісія ухвалила мудре і відповідальне рішення, надавши можливість Президенту, Конституційному суду і Верховній Раді – лише їм трьом, спільними зусиллями притягати до відповідальності ті Ради, які, не дай Боже, согрішать сепаратизмом і створять загрозу суверенітету, територіальній цілісності і національній безпеці України.

В подібних випадках Президент, як гарант Конституції, негайно призупиняє повноваження відповідної Ради чи голови громади. Конституційний Суд має надати правову оцінку, а Верховна Рада, український Парламент ухвалює рішення про призначення позачергових виборів відповідної Ради чи голови громади.

Принципово важливим вважаю право Президента, як гаранта територіальної цілісності, на миттєву реакцію у вигляді ухвалення рішення про зупинення повноважень.

Окрему увагу хотів би привернути до висновку Венеціанської комісії. Венеціанська комісія право на таке – цитую, «більш швидке і ефективне втручання» – визнала «цілком обґрунтованим і підтримала це».

Право розпуску органів місцевого самоврядування органами центральної влади притаманно багатьом європейським демократіям. Щоправда, користуються вони цим мало. Будучи оптимістом, прогнозую, що і в Україні воно не стане поширеною практикою. Чому? Тому що сподіваюся на мудрість виборців, відповідальність та патріотизм місцевих еліт, які не даватимуть приводів для радикального втручання з боку Верховної Ради, Конституційного Суду та Президента.

Але береженого й Бог береже, тому відповідні механізми передбачені.

Прошу тих, хто надто емоційно реагує на таку новацію, вийти за вузькі рамки внутрішньополітичної боротьби. Погляньте на проблему в широкому і драматичному контексті, в якому зараз перебуває Україна.

До речі, проект змін до Конституції не передбачає ніякого особливого статусу Донбасу. Всі подібні чутки – то від лукавого. Проект припускає можливість специфічного порядку здійснення місцевого самоврядування в окремих адміністративно-територіальних одиницях Донецької і Луганської областей, що визначається окремим законом. Саме так це зараз і врегульовано.

Такий Закон вже двічі ухвалювався Верховною Радою України – попереднього і поточного скликання. Ця норма не виходить за межі міжнародних зобов'язань Мінських домовленостей, які всім світом визнані безальтернативною основою для політико-дипломатичного врегулювання. А ніхто більшою мірою, ніж ми, українці, не зацікавлені в мирі. Ніхто більш, ніж ми, не зацікавлені в мирному врегулюванні!

Тому я сподіваюсь, що конституційна більшість у Верховній Раді, члени якої обиралися під гаслами децентралізації, виконають свої передвиборчі обіцянки.

Не бачу підстав не підтримати запропоновані зміни, тим більше, що вони жодним чином не зачіпають розподілу повноважень між Верховною Радою, Урядом і Президентом, а стосуються лише стосунків центральної влади з місцевим самоврядуванням.

Слава Україні!