Звернув увагу на те, що деякі наші політики і чиновники, і то багацько хто, прям таки змагаються в тому хто більший патріот України, зокрема засуджують тих своїх співвітчизників, хто їздить в Росію, веде бізнес з росіянами, торгує з ними, купує якісь товари звідти, дивиться чемпіонат світу і так далі і тому подібне.
І при цьому весь час (!), щодня і щохвилини, всі ці люди, чи точніше багацько хто з них, наносять серйозної шкоди Україні, кришуючи корупціонерів і контрабандистів, не голосуючи за важливі закони, обіцяні українцям, не ходячи на роботу, зловживаючи службовим становищем, не сплачуючи податків, та й просто займаючись елементарним шкідництвом українському суспільству під час отримання для себе любимих якихось благ (земля, угіддя, виходи до водоймищ, частина бізнесу, відкати, службові квартири тощо).
Виходить так, що ура-патріотизм став індульгенцією для будь-кого, навіть для тих, хто щоденно діють так, що за наявності дієвих правоохоронних органів і судів, не в органах держ.влади сиділи б, а в місцях «нє столь отдальонних».
А мене в усій цій історії, як дипломата і юриста-міжнародника, найбільше турбує те, що це все, як і всіх цих «діячів», бачать наскрізь наші міжнародні партнері. В тому числі тоді, коли хтось з цих наших «рятівників Батьківщини» звертається до західних послів чи інших представників міжнародної спільноти з якимось вимогами або проханнями, зокрема щодо розширення санкцій, сприяння у звільненні політичних заручників тощо.
Що думають, читаючи такі звернення, наші партнери можна лиш уявити.
Отака нинішня «правда життя» і «сучасна мораль». На жаль.
Авгієві стайні України все ще чекають Геракла чи радше тисяч Гераклів, адже наскільки все запущено! Бо час для чисток, якщо не хочемо втратити країну, як результат «роботи» таких діячів, назріває.
