Самміт "Трамп - Путін" завершився. Враження не однозначні. Якщо коротко і по гарячим слідам, то так:
Перше. Президент США прийняв рішення педалювати тему відновлення повноцінних відносин з Росією. Скоріш за все, поруч з північнокорейською темою, російський напрямок розглядається ним як найбільш пріоритетний, і навіть десь в чомусь фішковим. Чи вдасться йому повернути нинішню Росію в рамки поваги до міжнародного права і змусити відступитися там, де для цього зараз у Владіміра Путіна і його команди не має жодної політичної волі, велике питання. Проте зусиль він і його Адміністрація докладуть неймовірних. Адже пішов він по суті ва-банк. Незажаючи на опір всередині власної країни і застереження європейських партнерів.
Друге. Президенти США і Росії задоволені один одним. Так виглядає, що вони порозумілися і відчули один в одному достойних суперників. При цьому обидва підкреслено уникали гострих кутів. Більше того, вони всіляко намагалися на публіці підкреслювати значимість один одного.
Третє. Владімір Путін виглядав господарем. І то незважаючи на те, що зустрічі та інші спільні заходи за участі обох президентів проходили сьогодні не в Сочі, в Москві чи де інде в Росії, а в історичному для сучасних міжнародних відносин місті - Гельсинки. Ба більше, його перевага над співрозмовником проглядалася в усьому, - починаючи від демонстративного запізнення на зустріч, і завершуючи похлопуванням по плечу під час рукотискань. При цьому про жодні "вправи" з перетягуванням руки, як це полюбляє Дональд Трамп, не могло йтися a priori.
Четверте. Трамп остаточно прорвав політико-дипломатичну ізоляцію Кремля, яка й так тріщала по швах під час чемпіонату світу по футболу, та й в останні місяці перед ним. Відтепер говорити про якісь обмеження при підготовці офіційних візитів перших осіб демократичних держав світу до Москви чи керівництва Росії до столиць цивілізованих держав світу годі й говорити. При цьому не можна виключати навіть відновлення традиційного формату G8 в тій чи іншій формі.
П'яте і для нас найважливіше. Українська тема, окрім вкрай одіозного паса Президента Росії господарю Білого Дому щодо необхідності тиску на офіційний Київ у питанні виконання Мінських угод, не прозвучала. Принаймні публічно. Це означає, що не домовились ні про що, і Дональд Трамп вирішив просто уникнути цього, не зручного для нього особисто, питання, щоб не дратувати сибірського ведмедя.
Так що, словами нашого класика - першого Президента Л.М.Кравчука - "маємо те, що маємо". Сподіватися на якогось дядю з-за океану чи з Європи давно вже не варто. Час для України й українського народу пришвидчується неймовірно.
Для того, щоб Україна вистояла, вона має знайти внутрішні резерви, зміцнити власну економіку (через подолання захмарної корупції, залучення в рази більших обсягів прямих іноземних і внутрішніх інвестицій, створення сприятливих умов ведення бізнесу і деолігархізацію), побудувати по-справжньому сильну армію й ефективні спецслужби і значно зміцнити власну дипломатію і всю державну службу!
Дозволити собі залишатися слабкою, в ролі фактично розмінної монети в чужих ігрищах, ми не можем. Не маємо права, не пробачать нащадки.
А саммітів попереду буде ще багато, в тому числі й за участю України.
