Вибори пройшли. Час аналізу результатів. Для наочності порівняємо цьогорічну кампанію з результатами позачергових виборів у 2014-му році. Отже.
У 2014-му році за результатами дострокових виборів у парламент пройшли 6 партій:
- ПП «Народний Фронт» - 22,14%;
- партія «Блок Петра Порошенка» - 21,82%;
- ПП «Об`єднання Самопоміч» - 10,97%;
- ПП «Опозиційний блок» - 9,43%;
- Радикальна партія Олега Ляшка - 7,44%;
- ПП Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина» - 5,68%.
Ще 5 партій набрали більше 2-х відсотків, - Свобода, КПУ, «Сильна Україна» Тігіпка, «Громадянська позиція» і «Всеукраїнське аграрне об`єднання «ЗАСТУП».
У 2019 році маємо в парламенті 5 партій:
- ПП «Слуга народу» - 43.16%;
- ПП «Опозиційна платформа - За життя» - 13,05%;
- ПП Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина» - 8,18%;
- ПП «Європейська Солідарність» - 8,10%;
- ПП «Голос» - 5,82%.
Ще 6 партій набрали понад 2% і матимуть державне фінансування. Це - Радикальна партія Олега Ляшка, ПП «Сила і честь», ПП «Опозиційний блок», ПП «Українська стратегія Гройсмана», ПП «Партія Шарія», ПП Всеукраїнське об`єднання «Свобода».
Аналізуючи результати цих виборів можна зробити такі висновки:
Перший. В Україні досі, на 28-му році незалежності, немає стабільних ідеологічних партій. Лише «Батьківщина» збереглася в тому ж вигляді, якою ми її бачили 5 років тому. Чотири партії з минулого складу парламенту в новий не потрапили, причому одна взагалі не брала участі у виборах, одна потрапила до парламенту лише завдяки ребрендингу і консолідації ядерного електорату, а ще одна маргіналізувалася до рівня непристойних 0,62%.
Друге. Як на минулих виборах, так і на цьогорічних, першу скрипку зіграли політичні проекти, які формувалися «з коліс» безпосередньо перед виборами. Варто зауважити, що лише БПП вдалося за 5 років стати партією з розгалуженою всеукраїнською партійною структурою. Натомість, НФ, Самопоміч та Опоблок так і залишилися проектами, причому два останніх з яскраво вираженою регіональною спрямованістю. Чи стануть СН, Голос і ОПЗЖ повноцінними ідеологічними партіями? Наразі є сумніви, адже створювалися вони для чітко визначеної мети - потрапити у ВРУ. Чи будуть акціонери цих партій вкладатися в їхню розбудову, - покаже час.
Третє. Ніша проросійських партій не змінилась і становить біля 16%. Водночас результат націоналістичних партій погіршився вдвічі - з 5% до біля 2,5.
Четверте. В першій політичній лізі теж зміни. Лише Свобода залишилася стабільно перспективною. Решту ж складають або ті, що понизилися у класі, - радикали і ОППО, або новачки, які, за умови ефективного використання державного фінансування на партійну розбудову, реально претендуватимуть на місця у наступному парламенті, зокрема це СіЧ і чи найгучніша сенсація цих виборів - партія Шарія.
П’яте. Мажоритарники, незалежно від того від партій вони йшли чи були самовисуванцями, становлять реальну «золоту акцію» в нинішньому складі парламенту. На першому етапі більшість з них прогнозовано стануть частиною фракції СН, яка, скоріш за все одноосібно, як монокоаліція, формуватиме Уряд і решту органів державної влади. Проте як вони поведуться в майбутньому прогнозувати складно, адже в Україні законодавством не передбачено імперативного мандату. Тому, в залежності від внутрішньо-політичної ситуації у державі та результатів роботи Президента, можуть бути варіанти.
Шосте. Цьогорічна виборча кампанія позначена феноменальною силою партійних брендів, в першу чергу президентської політичної сили «Соуга народу». Часто густо мажоритарні округи брали без жодних зусиль кандидати, імена яких були абсолютно невідомі широкому загалу.
І останнє. Персональний склад парламенту безпрецедентно оновився. Понад 80% депутатів опинилися в будівлі під куполом вперше. То ж перші місяці роботи будуть вкрай непростими. Залишається лиш сподіватися на те, що апарат ВРУ нівелює недостатність досвіду і знань у багатьох нардепів. Плюс особлива місія на керівництві партії Слуга народу. Вибори закінчилися, прийшов час рутинної тяжкої праці на Україну і людей, які повірили в чудо.
