Дочитав сценарій і вийшов на балкон. 

А там під грушкою знайомий кіт:

- Маєш щось перекусити?

- Голодний?

- Нє, - каже, - просто у нас, котів, ця фраза, як в амерів how do You do?

Приніс йому ковбаску, що була на денку. Кіт понюхав і каже:

- Я не голодний. Але вже раз є. 

І почав швидко темлевити.

- І, як тобі осінь? - Питаю, поки він смачно чавкає.

- Поки-що те саме, як літо, - відірвався на мить від ковбаси, смачно облизуючи блискучий від жиру кінчик носа. - Чо не спиш?

- Читаю.

- Тому я і не вчився читати. Тільки рахувати. Бо коти - страшні істоти. Тільки навчаться читати, то відразу повчають. То їм м'ясо не корисне, то кажуть, що в космосі живуть коти і поночах видно багато їх очей. А один доводив, що кожен кіт має права і повинен ними користуватися. Сумно.

- Чому?

- Бо всі коти, як тільки вчаться читати, перестають вміти лапати мишей. А кіт, який не вміє лапати мишей, то вже не кіт.

- А, якщо у мишей теж є права?

- Я на їх права не посягаю. Просто буваю голодним. В тебе ще є ковбаска?

Я покрутив головою, що ні. Хоч насправді у денку ще було дві, але пам'ятав приказку, що є такі друзі при яких вже не треба ворогів.

Кіт незадоволено скривився і пробурмотів:

- Тоді я піду. - І додав, - якби люди не заморочувалися читанням, то вміли би лапати мишей. Але ти цього не зрозумієш.

І пішов кудись в ніч на шум якихось сьвіркунів. Чи може то не сьвіркуни?

Не розумію до чого він це все мені сказав. А кіт вчений. Англійську знає. Правда котячий її варіант...