Таки сталося. Так звана формула Штайнмаєра погоджена Мінською Контактною групою. І вже не важливо підписана вона чи на неї хтось від України дав письмову згоду листом. Факт залишається фактом, - зустрічі у Нормандському форматі бути!
З одного боку це добре. Адже з`являється шанс на те, що в рамках переговорів президентів Росії, України, Франції та канцлера Німеччини вдасться вийти на детальний план виконання мінських домовленостей.
Проте з’являються і серйозні загрози.
По-перше. Відтепер Кремль буде вимагати ухвалення Україною Закону про вибори і проведення самих виборів у якомога стисліші терміни. При цьому ці вимоги будуть виставлятися у стилі тролінгу. Мов, хочете українські партії в ОРДЛО, - ласкаво просимо. Хочете ЦВК, - будь-ласка. І байдуже, що все контролюється ФСБ і місцевими маріонетками Кремля, а «підвали», в яких тримають без суда та слідства неугодних, нікуди не поділися.
По-друге. Наші західні партнери будуть тиснути на керівництво нашої держави, справедливо апелюючи до того, що Україна добровільно погодила цю недолугу «формулу Штайнмаєра» (чи радше Путіна з Лавровим). М’який шантаж у вигляді погроз зупинити фінансову допомогу, скасувати безвіз тощо використовуватиметься як рутина.
По-третє. Найчутливіша тема, - несприйняття великою частиною суспільства ухваленого рішення. Вже є реакція у вигляді протестів під офісом Президента і на майдані. І вона ще буде. Особливо жорстко діятимуть націоналістичні сили та політичні опоненти, які тішать себе надіями на реванш.
Так що Президенту Зеленському не позаздриш. Вибратися з того капкану, в який він потрапив, буде не просто. Проте можливо. За умови якщо він нарешті зрозуміє, що політика робиться руками професіоналів, а не лояльних дилетантів, якими він себе затято оточує, з впертістю самогубці.
