Можна по різному ставитися до виключення двох перших «слуг народа» з одноіменної фракції. Можна погоджуватися чи не погоджуватися з тим, що виключили саме цих двох, а не інших фігурантів чисельних скандалів. Проте один факт став вже незаперечним.
Стартував процес руйнації створеного політтехнологами міфу про те, що ЗЕ і Ко - це месія, оточений вірною дружиною однодумців, яка забезпечить реалізацію всіх його обіцянок народу.
Процес цей невпинний. Так було колись з КПРС. Так було з НДП. Те саме трапилося з «Нашою Україною». Не оминула цієї ж долі й «Партія Регіонів».
Провладні партії, які швидко заражаються вірусом вседозволеності й пихатості приречені на самознищення. Особливо ті, які створюються напередодні виборів з абсолютно випадкових людей, яких, окрім бажання отримати владу, нічого більше не об’єднує.
Не обов‘язково намагатися робити висновок добре це чи погано. Але дійти до розуміння, що ключова проблема в інституційній неспроможності і підміні понять, адже то всьо не партії, а політичні проекти, варто.
А вихід один. Україні потрібні справжні політичні інститути - політичні партії, в яких є цінності, ідеологія, програма і партійна структура до рівня ОТГ. І то в які не записують в члени бюджетників та/або друзів і кумів за рознарядкою задля масовості.
Час настав. Пора починати нарешті повноцінне партійне будівництво. І то мова має йти як мінімум про 4-5 нових партій. А існуючі понад 350 варто перевірити на дотримання чинного законодавства про політичні партії, і в разі виявлення порушень, а там їх уйма, в судовому порядку ліквідувати.
Непрості завдання. Але братися за їхню реалізацію нарешті треба.
