Одразу після нормандського самміту в Парижі декому могло здатися, що світло в кінці тунелю таки є.
По-перше, не відбулося зради, Президент Зеленський склав нормандський іспит, витримав темп, не перейшов червоні лінії, вів себе живо і доволі впевнено.
По-друге, європейці не здали Україну, не тиснули, а Меркель навіть підтримала Зеленського в питанні доповнення чи перегляду мінських домовленостей.
А головне, - Владімір Путін не виглядав вже тріумфатором, як в тому ж я Гельсінкі на фоні роздавленого Трампа, нервувався, моментами навіть був чимось пригніченим. Здалося навіть, що росіяни нарешті усвідомили, що треба змінювати своє зневажливе ставлення до України й українців.
Проте всього лиш одна ніч повернула все на круги своя.
Три промовистих факти говорять самі за себе.
Перший. Той самий Путін вже наступного дня впевнено наголошував, що він не допустить повторення Серебрениці на Донбасі. І дарма, що його страшилки - це плід його ж хворобливої уяви, а понад 13 тис. вбитих, більшість з яких мирні люди, - це прямий результат розв’язаної ним війни проти України. Чергова демонстрація готовності захищати російськомовних знімає рожеві окуляри з оптимістів.
Другий. Лавровим раптом знову заговорив, після зустрічі з Трампом, про так звану миротворчу місію ООН. Виявляється, Курт Волкер пропонував ввести на територію України окупантів у блакитних шоломах. От де «логіка», - миротворці з мандатом ООН, якщо вірити росіянам, - це окупанти. А хто ж тоді ті так звані зелені чоловічки, які забезпечили анексію Криму Росією? А хто ж ті десантники, буряти-танкісти, козаки з бородами і тисячі інших орків, яких та ж Росія вже майже шість років посилає пачками в Україну вбивати українців? Питання далеко не риторичні.
І ще одне. На перший погляд кумедне. В Росії, після першого ж дня показу, зняли з трансляції каналом ТНТ серіал «Слуга народу». Не будемо про моральність тих, хто володіє правами на його продажі і уклав відповідний контракт з росіянами, це інша тема. Але сам факт показовий.
Думається мені, що насправді в Парижі дехто з росіян відчув себе особисто ображеним. Комусь щось хтось з високопоставлених українців відать пообіцяв раніше, але слова свого не дотримав. Та й не міг це зробити a priori після жорстких попереджень в середині України і з-за кордону.
І це не є добре. Адже поранений російський ведмідь, як відомо, небезпечніший в рази, ніж він є насправді. Особливо, якщо він себе відчуває ще й ображеним до краю.
Так що все не просто. Час готуватися до тяжких часів вже у найближчі тижні. Помста не забариться. І то в стилі КДБ. Як вони вміють. Цинічно і не пропорційно.
