На перший погляд, перемога. Адже нарешті чітко зрозуміло, хто за що відповідає, і хто персонально главою держави уповноважений вести найскладніші (!!!) в новітній історії незалежної України переговори. Перемога (здорового глузду) була би приголомшливою. Якби не два але.
Вчора була оприлюднена Спільна декларація Президента Дональда Трампа і Президента Росії Владіміра Путіна, присвячена вшануввнню пам’яті 75-ї річниці зустрічі на Ельбі.
Легалізація сприятиме наповненню бюджету і відповідно дозволить перенаправляти отримані кошти на інші суспільні потреби. В часи глибокої фінансово-економічної кризи і пандемії - якраз час вирішувати ці питання по суті. Марнотратство і популізм - не допустимі.
Все йде до того, що надзвичайний стан таки буде запроваджено. При цьому обгрунтування знайдуться. Адже зараз вже під 100 інфікованих, за офіційними даними.
Сьогодні треба взяти паузу, посилитись, підготувати потужну аргментовану позицію і повертатися до проведення переговорів, спрямованих на забезпечення відновлення територіальної цілісності України у повному обсязі завтра, - не раніше осені-зими цього року.
Україні слід вносити серйозні корективи до списку своїх зовнішньополітичних пріоритетів.
Роздумуючи над тим, що відбудеться в середу 4-го березня у Верховній Раді на позачерговому засіданні, приходжу до висновку, що там буде зроблено помилку в будь-якому випадку.
Був учора на політичному ток-шоу «Український формат». Такого треша навіть в часи, коли з російськими пропагандистами "рубався" на їхніх ефірах в Москві, не пригадую.
Ще два-три місяці тому здавалося, що Туреччина близька до створення союзу з Росією, остаточно побила горщики зі США і ЄС і віддаляється від України. Проте ситуація виявилася мінливою. Анкара фактично вже порозумілася з Вашингтоном, і, незважаючи ні на що, далі розвиває відносини з ЄС і в рамках НАТО.
Ще ніколи раніше візит до України одного з ключових високопосадовців в американській ієрархії, яким є Державний секретар США, не проходив на аж наскільки несприятливому фоні.
