Епідемія розповзеться світами протягом лічених днів. Жодні карантини чи контролі її не зупинять. В Україні перші випадки захворювань скоріш за все матимемо вже на наступному тижні. Нажаль Україна абсолютно не готова протидіяти епідемії.
Якщо ж Глава держави поведеться на цю висмоктану з пальця історію, або ж не продемонструє жорсткої реакції по відношенню до тих, хто її роздув, то він фактично спиляє гілку, на якій сам же і сидить.
Вирішального удару по американському домінуванні у світі завдав, як це не дивно прозвучить, все таки не Кремль. Цю роль виконав навіть і не Китай, який вже зрівнявся за рівнем ВВП зі США, а за деякими оцінками вже декілька років випереджає американську економіку. Розвіяли міф про всесильність США інші, в рази і навіть на порядки слабші держави й квазідержавні утворення.
Одразу після нормандського самміту в Парижі декому могло здатися, що світло в кінці тунелю таки є.
Залікова сесія для новогго президента лиш почалася. Попереду більш складні іспити і завдання. До миру і відновлення територіальної цілісності України доведеться пройти ще довгий і тернистий шлях.
Не буду стьобатися зі слів Спікера Держдуми В.Володіна. І тролить його ідеї теж не буду. Адже то немає жодного сенсу. Зверну увагу на інше.
Візити Президента Зеленського до Естонії та Литви викликали величезну кількість жартів і відвертих насмішок. Насправді ж балтійське міні-турне Президента України було архіважливим. І цьому є декілька причин.
Можна по різному ставитися до виключення двох перших «слуг народа» з одноіменної фракції. Можна погоджуватися чи не погоджуватися з тим, що виключили саме цих двох, а не інших фігурантів чисельних скандалів. Проте один факт став вже незаперечним.
Поки в Україні смакують клубничку а ля «дебіл - не дебіл», «голубий - не голубий», і з’ясовують чи морально сміятися над згорівшим до тла маєтком, власниця якого похоронила надії навіть на малосімейку якщо не у мільйонів, то у сотень тисяч українців так точно, у світі відбуваються тектонічні зміни.
Ось вже четвертий день іде масована атака на Прем’єр-міністра України Олексія Гончарука. За що? За провал економічному політики, за яку він відповідає? Ні. За якісь корупційні оборудки? Ні. За призначення на якісь посади своїх друзів? Та знову ж ні.
